Вірш Івана Байдака про те, що іноді потрібно забувати про себе, не ставити зайвих запитань і не висувати вимог, а також про те, що слова і мовчання можуть бути смертельно отруйними. Автор закликає навчитись миритись із змінами та без сумніву вірити, а також назустріч рухатись і доторкатись до інших людей.