видихнути
просто іноді ти як камінь ти голова
незворушна бетонна твердь
просто іноді він щось дурне сказав
а ти сотні днів пережовуєш це
просто іноді ти ділишся на два
рвеш усе оте що тобі болить
просто іноді ти сама не своя
і нічийна і взагалі тобі
не потрібне більше його плече
не потрібні сутички тіл що так
вибивають із тебе усе живе
вирізають з тебе старі рубці
краще вогнепальних і ножових
просто іноді хтось такий чужий
западає в душу і там живе
і усмішка дебільна на лиці
кожного разу як бачиш його лице
просто іноді ти не можеш але мовчиш
він важливіший за секундну злість
ти мовчиш і в мовчанні його бережеш
так як більше нікого в цьому житті
просто іноді ти перемерзлий фарш
ти не хочеш але ти живеш і спиш
просто іноді так не лякає смерть
як лякають усі вони
що загрузли в нутрощі і кістки
і ти власне вже не знаєш хто де
як і з ким будує своє нове
але ти пам’ятаєш усе
що так нестерпно тобі болить
просто іноді поперек горла стають листи
ненаписані але затерті до дір
просто іноді ти кінчаєш і голосні
це твій внутрішній щем
це єдине що в тебе є
просто іноді ранки як біла сіль
роз’їдають усе найстрашніше нічне
і найкраще усе роз’їдають теж
все минає до одуріння все
і ти безумовно колись минеш
просто іноді день як марудний рік
просто рік злетів і розбився вщент
просто іноді ти не хочеш але блюєш
вигрібаєш лайно виживаєш попри але
просто іноді ти непомітна всім
розпанахана сумом розлізла вщерть
просто іноді ти дуже довгий вірш
недочитаний до кінця
